Про судову практику виконання обов’язків за договорами довічного утримання
Практика укладання договорів довічного утримання в Україні почала формуватись починаючи з 1963 року. Саме тоді було прийнято новий Цивільний кодекс УРСР, в якому закріпили чимало новаторських ідей як на той час. В реаліях того дня правове регулювання договорів довічного утримання відображало вже існуючу практику догляду за людьми похилого віку. Саме тому, відчужувачем за таким договором могла бути лише непрацездатна особа, предметом – виключно нерухоме майно, а утримання мало бути лише у вигляді житла, харчування, догляду і необхідної допомоги.
Та з часом, відносини сторін договорів довічного утримання ставали все більш складними, а практика виконання таких договорів підштовхувала до їх удосконалення. З прийняттям Цивільного кодексу України у 2003 році почали розрізняти договори довічного утримання і договори догляду (опікування). Стороною договору може бути будь-хто, а передаватись може не лише нерухомість, а й будь-яке інше цінне майно.
Це корінним чином змінило практику укладання та виконання договорів довічного утримання (догляду).
Для порівняння пропоную розглянути кілька прикладів з судової практики по вирішенню спорів між сторонами договорів довічного утримання та догляду з типовими формулюваннями умов і зобов’язань.
Так, наприклад, в Ухвалі Верховного суду України від 10.10.2001 р. у справі за позовом відчужувача до набувача про розірвання договору довічного утримання було встановлено наступне. За умовами договору відповідач зобов'язаний довічно повністю утримувати відчужувача, надавати необхідні продукти, одяг, забезпечувати належний догляд, матеріальну та фізичну допомогу. Проте з дня підписання договору відповідач не виконує його умов і не надає йому ніякої допомоги.
Позов було задоволено в повному обсязі, а договір розірвано на підставі заяв свідків та неможливості набувача надати суду докази здійснення належного догляду та забезпечення відчужувача продуктами харчування, ліками та матеріальною допомогою.
В іншій Ухвалі Верховного суду України від 12 грудня 2007 року у справі за позовом набувача про визначення іншого порядку надання довічного утримання, ніж було зазначено в договорі та зустрічним позовом відчужувача про розірвання договору було встановлено, що за договором набувач зобов'язався довічно утримувати та доглядати відчужувача шляхом забезпечення продуктами харчування, одягом, взуттям, ліками, та наданням йому медичних та побутових послуг.
Суд встановив, що з моменту укладення договору набувач фактично не виконував всіх його умов, оскільки між сторонами склалися такі відносини, які виключають можливість нормального виконання ними зобов'язань за цим договором.
На зауваження набувача про виплату грошового утримання згідно оцінки за договором продуктів харчування, одягу, взуття, ліків, та надання послуг відчужувачу, суд відмовив набувачу в тому, щоб той виконував договір перераховуючи кошти на рахунок відчужувача, адже договором було визначено інший порядок виконання зобов’язань.
Враховуючи наведене, суд прийняв рішення розірвати договір довічного утримання та повернути квартиру назад відчужувачу.
В усіх наведених вище судових рішеннях позиція формувалась, в першу чергу, на підставі свідчень сторін справи, залучених ними свідків, наданих доказів. Такими свідченнями сторони намагались підтвердити або спростувати факт надання догляду, придбання харчів, одягу, медикаментів для відчужувача, тощо.
Тобто сторони фактично позбавляли себе можливості спиратись на беззаперечні факти, такі як задокументовані грошові розрахунки.
Враховуючи наведене, рекомендую звернути увагу на запропонований Інноваційним Центром Інвестицій вторинного ринку житла проект договору довічного утримання.
Відповідно до умов такого договору, довічне утримання відчужувача має не лише грошову оцінку, а й здійснюється виключно в грошовій безготівковій формі.
Підтвердженням виконання договору є банківські виписки, баланс рахунку (електронні платежі), квитанції про перерахунок коштів від набувача на адресу та ім’я відчужувача (для поштового переказу).
В такому разі, набувач може бути певен, що, вчасно сплачуючи фіксовану суму грошового утримання, він захищений від необґрунтованих позовів відчужувача квартири та судового свавілля.
Дюговський Олександр
Партнер юридичної компанії "ЛЕҐАРТ"
www.legart.in.ua